для старых юзеров
помнить
uk [ru]

Шість місяців Небесній сотні


Шість місяців Небесній сотні
Півроку тому українці здійснили диво. Вартістю цього дива стала сотня людських життів, і тисячі поламаних доль. Художники присвячували їм свої полотна, про них знімали фільми та писали книжки. По всій країні повісили сотні бордів «Не зрадьмо Небесну сотню». Потім була анексія Криму, постійна загроза повномасштабного вторгнення російської армії, обрання Президента та ганебні вибори в Києві, посилення АТО і тисячі загиблих в цій безглуздій та дурній війні.
 
Вчора ми родиною пішли на Інститутську аби поминути пам’ять хлопців, які з дерев’яними щитами йшли під кулі снайперів та «Беркуту». Цей короткий вояж спонукав нарешті описати все те що відбувається в країні останні півроку.
 
Першим символом «нового життя» стала будівля ЦУМу, затягнута у величезний прапор України,  яку перебудовує компанія Ріната Ахметова. Того самого «господаря Донбассу», якого зараз звинувачують в організації руху сепаратистів, з чого і почалась донецько-луганська м’ясорубка. Проте ці звинувачення не виходять за межі статусів в фейсбуці – жодних кримінальних справ проти Ахметова, чи його оборудок немає. Головний фінансист Партії регіонів часів Януковича, заварив кашу в рідному регіоні, кинув його у вихор війни, та переселився в Київ, де й на далі продовжує заробляти гроші.
 
Біля ЦУМу ми зустріли групу з двох десятків міліціонерів. Загалом на Хрещатику ми побачили ще три таких групи. Як виявилось вже ввечері – вони репетирували парад на День Незалежності. І це теж дуже символічно – поки на Донбассі гинуть кращі сини України, які пішли добровольцями захищати Незалежність своєї держави, кілька сотень міліціонерів готуються «охороняти» парад на честь цієї незалежності. Скоріш за все жоден з «правоохоронців» так і не побуває в зоні АТО, проте вийде на пенсію в 45 років, та буде отримувати щомісячно 4-5 тисяч гривень цієї самої пенсії. В той же час сім’ї добровольців продовжуватимуть отримувати похоронки, а молоді двадцятирічні хлопці звикати пересуватись на протезах чи в інвалідному візку.
 
Біля міліціянтів бігало мале нещасне цуценя, в жовто-блакитному ошийнику, з написом «Слава Україні!». Скоріш за все його приютили на Майдані, а коли наметове містечко знесли, його мешканців вигнали, а про цуценя забули.
 
На Хрещатику ніщо вже не нагадувало про події піврічної давнини. Люди гуляли вичищеним тротуаром, а вулицею їхали численні каєни та дорогі тойоти, в яких майоріли маленькі українські прапорці.
 
Пусто було й на Майдані Незалежності. Лише численні парочки гуляли біля стели, та військові облаштовували прожектори для репетиції параду. Вулицю Інститутську, яку півроку обіцяли перейменувати в вулицю Небесної сотні та зробити пішохідною, від потужного дорожнього руху вберігали лише декілька пластикових відбійників. Судячи з повністю оновленої бруківки, розмітки та  відсутності барикад – вберігатимуть не довго.
 
Біля сходів до Жовтневого, там де шість місяців тому, наче в тирі розстрілювали людей, було припарковано великий автобус та два позашляховики. Виявилось, що після того як Майдан «звільнили від алкосотні», захищати Інститутську від комунального таланту Кличка немає кому.
 
Люди спішили тротуаром по своїх справах, і вибивався лише один чолов’яга в камуфляжі, який ломаною англійською розповідав групі іноземців про події 20-го лютого. Судячи з деталізації та емоційності виступу чоловік дійсно був під час розстрілу, отримав поранення та психологічно «застряв в тій події».
 
Місцем зустрічі для всіх бажаючих пом’янути загиблих була назначена площа біля верхнього виходу з метро Хрещатик, саме там лишилась остання символічна барикада Інститутської зі складеної бруківки.
 
В означений час прийшло менше десяти людей…
 
Ситуацію врятували хлопець з дівчиною, які принесли більше сотні свічок-таблеток, і ми оновили значну частину лампадок, з яких був викладений червоний хрест.
 
Вечоріло, і біля цього хреста почали потроху збиратись люди. Чолов’яга в камуфляжі підійшов і почав голосно закликати всіх подивитись відео російських журналістів з розстрілу майданців. На нього зашикали і він вибачившись пішов сильно шкутильгаючи. В цій країні поважають лише мертвих героїв.
 
Коли ми вже йшли, до останньої барикади під’їхав трактор, два самоскиди та кілька комунальників, які почали її розбирати. Скоріш за все барикаду розібрали за ніч, а вже після гучного святкування Дня Незалежності, вулицю відкриють для автомобільного руху. І поїдуть по місцю масового вбивства каєни та дорогі тойоти, в яких будуть майоріти жовто-блакитні прапорці.
 
Це паплюження пам’яті героїв Майдану і змусило мене узагальнити ситуацію на даний момент.
 
Люстрацію провалено. Реформи провалено. Оновлення парламенту, в процесі провалення.
 
Більше трьох тисяч військових були поранені чи вбиті в ході АТО. Скільки ще загине страшно уявити. Вбито і скалічено тисячі мешканців Донбассу. Більше 400 тисяч вимушені були покинути свої домівки, багатьом з них немає куди повертатись бо ці будинки зруйновані бомбардуваннями.  Замість спецназу МВС та СБУ воювати з російськими найманцями та кадровими військовими продовжують добровольці та мобілізовані в ЗСУ. Тобто вчорашні менеджери, фермери та підприємці.
 
Вибори в Києві показали, що «проевропейські» ударівці деребанять землю так само, як колись «проросійські» депутати Черновецького. Інфраструктура двох регіонів зруйнована та коштуватиме десятки мільярдів. Економіка тримається виключно на траншах МВФ. По всій країні скорочують витрати на медицину та освіту, а пишуть про це лише медведчуківські «Вєсті», які серед активістів Майдану не прийнято сприймати серйозно. Під приводом АТО олігархи створюють приватні армії, а влада не гребує використовувати тітушек для розгону «алкосотні».
 
Що наймаразматичніше – досі не покарано винних в розгоні «студентського» Майдану в ніч на 30 листопада, а угода про асоціацію вже двічі підписана, але ще жодного разу не ратифікована. Тобто не виконані навіть ті вимоги громадськості, з яких Майдан власне і починався.
 
Український народ нагадує мені того цуцика, що бігав біля ахметівського ЦУМу – йому вдягли патріотичного ошийника, з ним грались та пестили, а потім коли він став не потрібний – його просто викинули на вулицю. І тепер він поневіряється – патріотичний, але голодний та брудний.
 
Позитивні зміни все ж є – влада більше боїться людей, стала трохи публічнішою, і захистити свої права простому громадянину в протистоянні з державою легше ніж шість місяців тому. Проте якщо хтось вважає, що Майдан завершився, і суспільство може вийти з режиму максимальної мобілізації та солідарності, вимушений їх засмутити. Влада не має наміру рухатись вперед. Вона робить все, аби просто повернутись назад в 2010 рік і зробити вигляд, що ніякого Майдану не було.
 
І від того чи дозволить їй це український народ, і буде залежати – чи зрадили ми пам’ять Небесної сотні. Бо поки що відповідь на це запитання невтішна…
© Alex Ravchev [21.08.2014] | Просмотров: 3359
Метки: #Ахметов 

2 3 4 5
 Рейтинг: 44.3/45

Комментарии доступны только зарегистрированным -> Увійти через Facebook



programming by smike
Администрация: [email protected]
© 2007-2024 durdom.in.ua
Администрация сайта не несет ответственности за
содержание материалов, размещенных пользователями.

Вхід через Facebook