Пересічному-обычному мешканцю-жителю України-Украины це-этот місто-город було-был відомо-известен як-как  місто-город, де-где видобувають-добывают сіль-соль Екстра-Экстра.
 
  Сподіваюсь, що на мене не образяться тисячі й тисячі мешканців цього міста з такою файною назвою, за те що в першому абзаці не згадав купу підприємств та закладів, де ці мешканці – слов’янці - працюють або працювали.
  Згадаю нижче. Зокрема (з Википедии):
  

Славтяжмаш – коксохимборудование.
  Бетонмаш. Бетоносмесительное оборудование, узлы коксохимических батарей. Единственное предприятие Украины, которое изготавливает оборудование совместно с европейскими производителями строительного оборудования. Экспорт продукции предприятия составляет 87 %, из них 34,8 % экспорт в страны ЕС.

  Привіт Європі! – мабуть вона стурбована саме з цього приводу.
  

Славянский механический завод. Завод выпускал и выпускает следующую продукцию: грузоподъемные устройства - козловые, башенные, мостовые краны, кран-балки, автогидроподъемники, автотрейлеры, штабелеукладчики для сыпучих материалов, коксохимическое оборудование для предприятий России

(ага!) и др.
  Мелоизвестковый завод. Крупнейшее в СНГ (а що це таке?) предприятие   в своей отрасли.
  Функционируют украино-итальянская компания, специализирующаяся на производстве стройматериалов из керамо-гранита, и украино-британский завод по производству керамических масс.
  До чого це я про ці кран-балки, коксохімію та  керамо-граніт? А до того, що маю сумнів, що з автоматами та у камуфляжі ходять там саме ці коксохіміки та кран-балочники.
 
  Поринемо в історію.
  Історія – це така штука, яка залежить від тієї точки, з якої  на неї дивляться, залежить від стану притомності або навпаки, шизофренії істориків…
 
  Але все пізнається у порівнянні.
  СЛАВЯНСК.
  Якщо не ліньки, вчитайтеся в дати – адже це з однієї статті Википедии.ru.
  

Славя́нск основан по указу царя Алексея Михайловича как приграничный острог против крымских набегов на южные окраины Русского государства в 1645 году. Первоначально крепость носила название Тор, а своё нынешнее название Славянск получил в 1794 году.
  Начало Славянску положила маленькая крепость Top (Соляной), заложенная в 1645 году на солёных озёрах. Официальным годом основания города считается 1676. Новое  название Славянск было присвоено Тору в 1784 году.
В 1797 г. он вошел в состав Изюмского уезда Слободско-Украинской губернии, которая в свою очередь стала Харьковской губернией в 1835 году.

  СЛОВ’ЯНСЬК.

У 16 ст. на території сучасного Слов'янська почали поселятися селяни-втікачі з інших частин України. 1645 року для захисту від наскоків татар козаки збудували фортецю Тор.
  Під прикриттям Маяцького острогу в 1664 р. заведено солеваріння на Торі, що сприяло формуванню тут постійного населення, а в 1676 р. й побудові м.Соляного (Тора), в якому на початок 1677 р. вже проживало 245 українських родин. 1784 року перейменоване на Словенськ (пізніше Слов'янське).

  Походження назви міста мені не дуже розуміло. Може шановний Дончанін пояснить? Але ж: Слов'я́нськ до 1784 року - це Тор, Тавр, після - Солеванськ, Словенськ. Чи мають до нього якесь відношення слов’яни, або хоча би деякі з них, або це від слова сіль?
 
  Сухі цифри.
  Кількість населення:
1677 р. - 245 українських родин.
1897 р. (царат) – 15792 (яка точність!).
1923 р. (Лєнін) – 21 000 (приблизно).
1939 р . (Сталін) – 78 000 (індустріалізація - ого!).
2001 р. (перепис) - 124 829 (знову – яка точність!).
2010 р. – (Януковіч) - 119 482 (чомусь трохи менше).
 
  Національний склад 2001 р.:
Украинцы - 73,1%, русские – 23,6%.
Рідна мова в 2001 р. - 44,2%.
Родной язык в 2001 г. - 54,6 %.
  В мае 1887 года А. П. Чехов писал:
  

Город - нечто вроде гоголевского Миргорода; есть парикмахерская и часовой мастер, стало быть можно рассчитывать, что лет через 1000 в Славянске будет и телефон. На стенах и заборах развешены афиши зверинца, под заборами экскременты и репейник, на пыльных и зеленых улицах гуляют свинки, коровки и прочая домашняя тварь. Дома выглядывают приветливо и ласково, на манер благодушных бабушек; мостовые мягки, улицы широки, в воздухе пахнет сиренью и акацией; издали доносится пение соловья, кваканье лягушек, лай, гармоника, визг какой-то бабы…

  Що стосується телефону, то поет тут фраєрнувся десь в десять разів.
--
  Щодо відомих людей, то Рашен-Википедия відзначає таких:
  

Богатиков Юрий Иосифович (1932—2002) — советский певец, народный артист СССР.  (Если бы парни всей земли, На безымянной высоте, Песня о Севастополе, Песня о советских чекистах, С чего начинается Родина, Сияет лампочка шахтёра, Три танкиста,  Усталая подлодка, Шахтёрский марш).
  Вечерко Владимир Николаевич — депутат украинский Верховной Рады от Партии регионов. «Евроинтегратор». 2007-2012 год – народный депутат Украины VI созыва. Первый заместитель Комитета Верховной Рады Украины по вопросам европейской интеграции, член Партии регионов.
  Горбенко Александр Николаевич (род. 1962) — заместитель мэра Москвы по средствам массовой информации, межрегиональному сотрудничеству…
  Кончаловский Пётр Петрович - российский художник. Из семьи выходца из литовских дворян, учился в Париже, Петербурге, жил в Москве, зять Сурикова.
  Кривонос Пётр Фёдорович - машинист паровоза, один из инициаторов Стахановско-Кривоносовского движения.

  Ще декілька «великих»:

Медведев Н.М. — депутат городского совета четырнадцати созывов, заместитель председателя исполкома и горсовета (1977-2003).
  Могилёв А.В.  Председатель Совета министров Крыма.

  Перелік Вікіпедії.ukr дещо інший. Ось декілька прізвищ, що не війшли до списку .ru:

Свириденко Володимир — український маляр. Представник фігуративного експресіонізму.
  Болдирів Олександр Іванович - підполковник Армії УНР, воїн 14-ї дивізії «Галичина».
  Анатазій Гонта - підполковник Армії УНР.
  Нечаїв Петро Олександрович - підполковник Армії УНР.
  Шматько Микола Гаврилович - український скульптор, художник.
  Сергієнко Микола Маркович - професор, доктор медичних наук. Президент Асоціації офтальмологів України, які займаються хірургічною практикою.

Знаю принаймні з десяток людей, які зберегли зір задвяки йому. Серед них – рідна моя сестра та колеги по роботі.

Петренко Михайло Миколайович - український поет-романтик. Автор пісень «Дивлюсь я на небо та й думку гадаю…», «Взяв би я бандуру…».
  Биков Леонід Федорович — український актор, режисер і сценарист, заслужений артист РРФСР (1965), народний артист УРСР (1974). (Максим Перепелица, Алешкина Любовь, Зайчик, В бой идут одни старики…).

Мав за щастя спілкуватись. Геніальний актор і режисер. http://www.youtube.com/watch?v=Epm6FP54Cec
  

Слуцький Борис Абрамович - радянський поет.

Лошади едят овес и сено!
Ложь! Зимой 33-го года
Я жил на тощей, как жердь, Украине.
Лошади ели сначала солому,
Потом - худые соломенные крыши,
Потом их гнали в Харьков на свалку.
Я лично видел своими глазами
Суровых, серьезных, почти что важных
Гнедых, караковых и буланых,
Молча, неспешно бродивших по свалке.
Они ходили, потом стояли,
А после падали и долго лежали,
Умирали лошади не сразу...
Лошади едят овес и сено!
Нет! Неверно! Ложь, пропаганда.
Все - пропаганда. Весь мир - пропаганда.

(У 2008 році в Слов’янську відкрито пам'ятник жертвам голодомору тридцятих років).
  

Міхновський Микола Іванович - український політичний та громадський діяч, правник, публіцист, основоположник, ідеолог і лідер самостійницької течії українського руху кінця XIX — початку ХХ ст., автор славнозвісної брошури «Самостійна Україна», один з організаторів українського війська, борець за незалежність.
 
  Рапопорт Йосип Абрамович - радянський вчений-генетик, член-корреспондент АН СРСР (з 1979). Лауреат Ленінської премії (1984), Герой Соціалістичної Праці (1990).

…
  А ще в Слов’янську є психлікарня (привіт братьям и сестрам по разуму!), є  Памятник предпринимателям  на Центральном рынке та 27 релігійних громад.
--
  12 апреля 2014 года Славянск был захвачен «народной самообороной», и объявлен вошедшим в состав так называемой Донецкой народной республики.
  13 апреля повстанцы вступили в бой с напавшими на них силами СБУ и МВД...
 
  В ніч на 11 квітня 2014 р. озброєні автоматами проросійські cепаратисти захопили райвідділ міліції у місті і вивісили там прапор РФ.
  17 квітня лідер сепаратистів Слов'янська В'ячеслав Пономарьов оголосив повідомляти "народній дружині" про україномовних у місті.
--
  До чого  було це ІМХО? Цитати... Його ж не прочитає майже ніхто зі славного, як виявляється, міста Слов’янська, колишньої фортеції Тор…